звиняти

-я́ю, -я́єш, недок., звини́ти, -ню́, -ни́ш, док., розм.

1) неперех., перев. наказ. сп.Виявляти поблажливість, прощати провину; вибачати.

2) перех., рідко, чим. Виправдовувати чиїсь вчинки, поведінку чим-небудь.

3) неперех., тільки наказ. сп., у знач. вставн. сл. Уживається: а) для вираження протесту, незгоди з ким-, чим-небудь; б) із введенням у мову не бажаних для кого-небудь слів.